Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://elib.umsa.edu.ua/jspui/handle/umsa/2375
Назва: Адаптивні та ушкоджуючі механізми розвитку стресу
Інші назви: Адаптивные и поражающие механизмы развития стресса
Adaptive and damaging mechanisms of stress development
Автори: Треумова, Світлана Іванівна
Бурмак, Юрій Григорович
Петров, Євгеній Євгенійович
Трибрат, Тетяна Анатоліївна
Шуть, Світлана Володимирівна
Треумова, Светлана Ивановна
Бурмак, Юрий Григорьевич
Петров, Евгений Евгеньевич
Трибрат, Татьяна Анатольевна
Шуть, Светлана Владимировна
Treumova, S.
Burmak, Yu.
Petrov, Ye.
Trybrat, T.
Shut, S.
Ключові слова: стрес
дистрес
еустрес
адаптивна патогенна стрес-реакція
стресорний агент
стресс
дистресс
еустрес
адаптивная патогенная стресс-реакция
стрессорний агент
stress
distress
eustress
pathogenic adaptive stress reaction
stressor agent
Дата публікації: 2017
Видавець: Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія»
Бібліографічний опис: Адаптивні та ушкоджуючі механізми розвитку стресу / С. І. Треумова., Ю. Г Бурмак, Є. Є. Петров [та ін.] // Вісник проблем біології і медицини. – Полтава. – 2017. – Вип. 4, Т. 1 (139). – С. 74–78.
Короткий огляд (реферат): Вчення про стрес – один з провідних розділів сучасної медицини. Основоположником цього напрямку, є канадський вчений – фізіолог Г.Селье, який у 1936 році узагальнивши результати своїх досліджень, висунув концепцію стресу. У перекладі з англійської мови слово «стрес» означає «натиск, тиск, напруження». Стрес – складова частина життя, у помірних дозах він надає життю смак і аромат, як писав Г. Сельє. Залежно від подразника, який діє на людину, розрізняють два види стресу: дистрес – дія негативних емоцій (горе, нещастя, хвороба), що знижує опір організму до несприятливих чинників середовища, виснажує людину, заважає їй мобілізуватися; еустрес – дія позитивних емоцій, натхнення, творчого осяяння, кохання, коли за плечима ніби крила виростають. Всі різновиди стрес-реакцій можна розділити на адаптивні і патогенні . При адаптивній стрес-реакції, активація функцій органів і систем в умовах дії стресорного агента запобігає відхиленню параметрів гомеостазу за межі нормального діапазону, а надзвичайний фактор характеризується помірною силою і тривалістю впливу. Формується стан підвищеної резистентності організму до стресу. Патогенна стрес-реакція – надмірно тривалий або частий повторний вплив сильного стресорного агента на організм, не здатний попередити порушення гомеостазу. Це може привести до значних розладів його життєдіяльності, розвитку захворювань, навіть смерті; Учение о стрессе – один из ведущих разделов современной медицины. Основоположником этого направления, является канадский ученый – физиолог Г. Селье, который в 1936 году обобщив результаты своих исследований, выдвинул концепцию стресса. В переводе с английского языка слово «стресс» означает «нажим, давление, напряжение». Стресс является составной частью жизни, в умеренных дозах он придает жизни вкус и аромат, как писал Г. Селье. В зависимости от раздражителя, который действует на человека, различают два вида стресса : дистресс – действие негативных эмоций (горе, несчастье, болезнь), что снижает сопротивление организма к неблагоприятным факторам среды, истощает человека, мешает ему мобилизоваться; еустрес – действие положительных эмоций, вдохновения, творческого озарения, любовь, когда за плечами словно крылья вырастают. Все разновидности стресс-реакций можно разделить на адаптивные и патогенные . При адаптивной стресс-реакции, активация функций органов и систем в условиях действия стресорного агента предотвращает отклонением параметров гомеостаза за границы нормального диапазона, а чрезвычайный фактор характеризуется умеренной силой и длительностью воздействия. Формируется состояние повышенной резистентности организма к стрессу. Патогенная стресс-реакция – чрезмерно длительное или частое повторное воздействие сильного стресорного агента на организм, не способный предупредить нарушение гомеостаза. Это может привести к значительным расстройствам жизнедеятельности, развития заболеваний и даже смерти; Most people are under the influence of stress in modern society. We live in the period of the scientific-technical revolution when human mental activity intensifies. It is connected with necessity of learning and processing of the great amount of information. That is why the problem of stress occurs. Two-thirds of industrial countries’ population die from development of stress and overstrain of their organisms’ physiological systems under influence of a stimulus. The stress theory is one of the leading parts of modern medicine. Hans Selye, a Canadian scientist, is a founder of this school. In 1936 he put forward the stress conception having generalized the results of his research. According to his definition “stress is a non-specific response of an organism to any demand to him. It’s everything leading to fast organism’s aging or causing diseases”. “Stress” means “pressure or tension” in translation from English. The term “stress” had been mentioned in literature before H.Selye used it. It was used for the first time by the poet R.Mannin in 1903. A dictionary gives the following definition of stress: “It is a combination of protective physiological reactions which occur in organisms of animals and people as a response to an influence of different unfavorable factors (stressors).” According to modern definition, passed at the international congress, this phenomenon is interpreted as a non-specific organism’s response to any influence upon it. There is a mechanism in a normal, healthy organism directed at the struggle against an unfavorable factor, the influence of which can lead to the organism’s death. There are two types of stress depending on a stimulus which has an effect on the individual: they are distress which is defined as bad stress and eustress - good stress. So, distress is an effect of negative emotions in situations of misfortune, grief. It decreases the organism’s resistance to unfavorable factors of environment, exhausts the person. Eustress is an effect of positive emotions, inspiration, and creativity. The most dangerous stage of stress is when it transforms into some disease. Adrenal glands begin to produce in addition to adrenalin dangerous hormone cortisone at this stage. It can provoke memory impairment, cardio-vascular diseases, diseases of a gastrointestinal tract, weakening of immunity, and premature aging. Hormones are released and the work of many organs and systems is changed when stress is present. Destruction of proteins occurs under influence of stress, the amount of vitamins A, E, C decreases, and “oxidation stress” develops. According to H. Selye there are three stages in the stress-reaction: the 1st stage is a phase of anxiety, the 2nd stage is a phase of resistance, and the 3rd stage is a phase of exhaustion which reflects the dynamics of an organism’s response to the acting stressor of long duration. The stage of anxiety is shaking of the whole organism, a call “to arms!”, the mobilization of all the protective mechanisms including endocrine ones. The organism’s endurance towards this stressor increases, the production of somatotropin and thyroid hormones decreases, and the production of glucocorticoids increases at the stage of resistance. The stage of exhaustion can cause the death of the organism - “the means of defense” are already absent. It is not necessary that stress should have all the mentioned stages; it can finish at the first or second stages. All the types of stress-reactions can be subdivided into adaptive and pathogenic-damaging. In case of adaptive stress-reaction, activation of functions of organs and systems in conditions of stressor agent’s action prevents the deviation of hemostasis parameters outside the normal diapason, and extraordinary factor is characterized by the moderate strength and duration of influence. The state of the increased organism’s resistance to stress forms, its adaptation to an acting agent increases. The pathogenic stress-reaction is an extremely durable or frequent repeated influence of a strong stressor agent on an organism incapable to prevent the disorders of homeostasis. It can cause significant disorders of the organism’s vital activity, the development of an extreme and even terminal state (shock, collapse). The excessive stress factors can be a reason for different diseases, even for tumors. Thus, all the main adaptive effects transform into damaging in case of a durable and intensive stress-reaction and can become a basis for stressor diseases in this way. It is not necessary to avoid stress at all; it should be used for prophylaxis and therapy. So, the main aim of a physician is supporting of a valeokinesis system at the high level. Stress can be useful: facing threats makes us think about our life, learn to be patient and reserved, improve ourselves. But human psychoemotional stress must occur occasionally for the changed physiological functions to return to the normal level. One should remember H. Selye’s statement: “Stress is a component of life and it gives the life taste and aroma when it is moderate”.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): http://elib.umsa.edu.ua/jspui/handle/umsa/2375
Розташовується у зібраннях:Наукові праці

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Adaptuvni_ta_ushkodzhuychi_mehanizmu_rozvutky_stresy.pdf444,05 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.