Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://elib.umsa.edu.ua/jspui/handle/umsa/3012
Назва: Діагностичне і прогностичне значення вегетативної та психосоматичної дисфункції як факторів прогресування серцевої недостатності у пацієнтів з ішемічною хворобою серця та шляхи їх корекції
Інші назви: Диагностическое и прогностическое значение вегетативной и психосоматической дисфункции как факторов прогрессирования сердечной недостаточности у пациентов с ишемической болезнью сердца и пути их коррекции
Diagnostic and prognostic significance of autonomic psychosomatic dysfunctions as factors of heart failure progression in patients with coronary heart disease and ways of their correction
Автори: Катеренчук, Олександр Іванович
Катеренчук, Александр Иванович
Katerenchuk, O.
Ключові слова: серцева недостатність
вегетативна дисфункція
психосоматична дисфункція
ішемічна хвороба серця
мебікар
сердечная недостаточность
вегетативная дисфункция
психосоматическая дисфункция
ишемическая болезнь сердца
мебикар
heart failure
autonomic dysfunction
psychosomatic dysfunction
coronary heart disease
mebikar
Дата публікації: 2016
Видавець: Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України
Бібліографічний опис: Катеренчук О. І. Діагностичне і прогностичне значення вегетативної та психосоматичної дисфункції як факторів прогресування серцевої недостатності у пацієнтів з ішемічною хворобою серця та шляхи їх корекції : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мед. наук : спец. 14.01.11 «Кардіологія» / О. І. Катеренчук. – Львів, 2016. – 26 с.
Короткий огляд (реферат): Дисертаційна робота присвячена розв’язанню задачі оптимізації надання медичної допомоги пацієнтам з ішемічною хворобою серця, ускладненою синдромом серцевої недостатності, шляхом оцінки вегетативної та психосоматичної дисфункції як факторів прогресування СН з подальшим вивченням можливості їх корекції додаванням до стандартної терапії й аеробних фізичних навантажень мебікару в добовій дозі 1000 мг на двократний прийом курсом лікування тривалістю 3 місяці. Здійснено оцінку характеру тонічної вегетативної активності та її впливу на ризик прогресування СН в 3- та 6-тимісячний періоди, стану вегетативної реактивності (баро-, хемо-, психовегетативного механізму), циркадіанного профілю вегетативної регуляції. Проаналізовано характер і вираженість психосоматичної дисфункції (депресивних та тривожних порушень), їх зв'язок з клінічними маркерами СН, прогностичну роль щодо прогресування СН, а також поєднаної психовегетативної дисфункції. Вивчено особливості вегетативної регуляції при різних типах діастолічної дисфункції. Доведено, що додавання мебікару до базової медикаментозної терапії та аеробних фізичних навантажень пацієнтам з серцевою недостатністю покращує тонічну вегетативну регуляцію та вегетативну реактивність, нормалізує психосоматичний статус, не здійснюючи несприятливого впливу на перебіг ІХС та СН; Диссертация посвящена решению проблемы оптимизации оказания медицинской помощи пациентам с ишемической болезнью сердца (ИБС), осложненной синдромом сердечной недостаточности (СН), путем оценки вегетативной и психосоматической дисфункции как факторов прогрессирования СН с последующим изучением возможности их коррекции добавлением к стандартной терапии и аэробным физическим нагрузкам мебикара. Обследовано 155 пациентов с верифицированным диагнозом ИБС с синдромом СН, среди которых с перенесенным инфарктом миокарда в анамнезе - 60 (16,77%) больных, со сниженной фракцией выброса левого желудочка - 26 (16,77%). Средний возраст участников исследования составил 60±9,39 лет. Осуществлена оценка характера тонической вегетативной активности и ее влияния на риск прогрессирования СН в 3 и 6-месячный периоды. Тоническая гиперсимпатико-тония обусловливала достоверное повышение относительного риска клинических маркеров прогрессирования СН (за исключением риска госпитализации) в 6-месячный период наблюдения, ассоциировалась с более выраженной симптоматикой вегетативних нарушений согласно опросника А.М. Вейна и худшим качеством жизни. Нарушение барорефлекторного механизма вегетативной реактивности достоверно чаще наблюдались при стадиях СН ІІА-ІІВ и сниженной величине ФВ ЛЖ, фактически представляя собой маркер систолической дисфункции. Нарушение хеморефлекторной реактивности было характерным при ФК III-IV ССН, ФК III-IV СН и застойной СН, таким образом выступая в роли маркера функциональных ограничений. Нарушение психовегетативной реактивности достоверно чаще наблюдалось у пациентов со сниженной величиной ФВ ЛЖ, ФК ІІІ-IV ССН, ФК ІІІ-IV СН, застойными формами СН (χ2=14,88; р=0,0006) и высокой степенью выраженности психосоматических нарушений. Наличие сочетанной психовегетативной дисфункции сопровождалось повышенным относительным риском прогрессирования СН в 3-месячный (в 1,6-2,5 раза, за исключением риска госпитализации) и 6-месячный периоды (в 1,8-3,8 раза). При изучении особенностей вегетативной регуляции при диастолической дисфункции обнаружено достоверное превалирование нарушений барорефлекторной вегетативной реактивности при типе І диастолической дисфункции (замедленная релаксация) в сравнении с типом ІІ диастолической дисфункции (псевдонормализация). Добавление медикаментозного средства мебикар к базовой медикаментозной терапии и аэробным физическим нагрузкам пациентам с СН сопровождается: уменьшением выражености симпатических влияний с редукцией симптомов депрессии и тревожности в группе пациентов с сочетанной психовегетативной дисфункцией; снижением выраженности симпатических влияний в группе пациентов с изолированной гиперсипатикотонией; редукцией депрессивной симптоматики, но не тревожности в группе пациентов с изолированной психосоматической дисфункцией. Во всех группах пациентов, принимавших мебикар, отмечалось достоверное улучшение качества жизни. Кроме того, использование мебикара приводило к улучшению барорефлекторной и психовегетативной реактивности, положительно влияло на течение ИБС: снижалась потребность в дополнительном приеме нитроглицерина, улучшались показатели, характеризующие реполяризацию миокарда на фазовых портретах ЭКГ (снижение симметричности Т и величины СКО Т); The dissertation is devoted to the solving of the problem of medical care optimization for patients suffering on coronary heart disease (CHD) that is complicated by syndrome of heart failure (HF) in the way of autonomic and psychosomatic dysfunction evaluation as factors of the heart failure progression with further study of the possibility of their correction by adding mebikar (in daily dose of 1000 mg twice) to the standard therapy and aerobic physical activities on course lasting for 3 months. The evaluation of the nature of tonic autonomic activity and its effect on the risk of HF progression in 3- and 6-months periods, types of reflective autonomic 25 reactivity (baro-, chemo-, psycho-autonomic mechanisms) and circadian profile of the autonomic regulation were performed. The nature and severity of psychosomatic dysfunction (depressive and anxiety disorders) as well as combined psycho-autonomic dysfunction and their relationship to clinical markers of HF and prognostic role for the progression of HF were evaluated.The features of autonomic regulation in different types of diastolic dysfunction were analyzed. The addition of mebikar to basic drug therapy and aerobic physical activities for patients with HF improves autonomic regulation and tonic autonomic reactivity, normalizes psychosomatic status without making adverse impact on the course of CHD and HF.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): http://elib.umsa.edu.ua/jspui/handle/umsa/3012
Розташовується у зібраннях:Автореферати
Авторефетати та дисертації



Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.